Гасанов, СС, 1Котляревський, ЯВ, 2Мельников, ОВ, Князєв, СІ, Штангрет, АМ, 3Семенюк, ЕП
1ДННУ «Академія фінансового управління», Київ
2ПрАТ «Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку», Київ
3ДВНЗ «Національний лісотехнічний університет України», Львів
Nauka innov. 2019, 15(1):5-27
https://doi.org/10.15407/scin15.01.005
Рубрика: Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики
Мова: Українська
Анотація: 
Вступ. Наукова діяльність є складним та багатогранним різновидом людської праці, який має творчу складову, тому проблема її нормування є досить непростою, але водночас винятково важливою парадигмою якнайширшого впровадження інновацій у сучасні соціально-економічні процеси.
Проблематика. Робота вченого внутрішньо неоднорідна, різнопланова, з обов’язковою креативною складовою безпосереднього творчого пошуку. Проте, виходячи із якісно й кількісно споріднених феноменів координації наукової та науково-організаційної діяльності в межах планування, організації та проведення наукових досліджень і розробок, зокрема спираючись на методологічні та емпіричні аспекти структурних та системоутворюючих чинників, ґрунтуючись на вітчизняному досвіді й прикладних підходах, що вже апробовувалися у галузевих нормативних документах, наведено авторське концептуальне бачення перспектив подальших досліджень проблеми нормування наукової праці.
Мета. Сприяти напрацюванню методичних підходів до нормування праці у галузі наукових досліджень та розробок.
Матеріали й методи. Аналітична обробка діючих нормативних документів і наукових праць з метою розроблення підходів до нормування наукової праці.
Результати. Автори вважають, що хоча самі по собі окремі наукові дослідження й розробки в цілому унікальні, елементи, що складають наукову діяльність, в різних кількісних і якісних поєднаннях присутні у всіх видах наукових робіт. Отже, всі повторювані елементи, тобто найпростіші роботи, можуть бути унормовані за єдиною узгодженою системою, яка б враховувала широкий діапазон особливостей, структури та змісту наукової праці з урахуванням диференційованої потреби створення нових знань в результаті виконання наукових досліджень і розробок. Наведені теоретичні узагальнення та практичні узагальнення сприяють формуванню системно-структурної моделі нормування наукової праці.
Висновки. Отримані результати можуть слугувати базою для подальшого удосконалення регулювання сфери наукових досліджень і розробок у контексті реформування діяльності вітчизняних закладів вищої освіти та наукових установ.
Ключові слова: наукова праця, нормування наукової праці, творчість ученого, форми і методи наукового пізнання