Політика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика

ЗаголовокПолітика активізації як інвестиція у людський капітал: теорія і практика
Тип публікаціїJournal Article
Year of Publication2020
АвториЛібанова, ЕМ, Макарова, ОВ, Саріогло, ВГ
Short TitleNauka innov.
DOI10.15407/scin16.05.057
Об'єм16
Проблема5
РубрикаЗагальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики
Pagination57-68
МоваУкраїнська
Анотація
Вступ. Програми соціальної та економічної активізації є ключовим напрямом соціальної політики розвинених країн світу, визначальною рисою якої є перенесення акцентів з пасивного надання соціальної допомоги до політики сприяння зайнятості та економічної активності.
Проблематика. Запровадження програм активізації потребує створення релевантного методологічного підґрунтя та інструментарію їх розробки, реалізації й оцінювання.
Мета. Обґрунтувати підходи до реалізації та оцінювання програм активізації непрацюючих отримувачів соціальної допомоги.
Матеріали й методи. Використано результати проєктів, реалізованих за програмами міжнародної підтримки у 2011—2018 рр., зокрема, спрямованих на апробацію механізмів залучення на ринок праці отримувачів соціальної допомоги. Застосовано соціологічні методи опитувань «віч-на-віч», статистичні методи обробки деперсоніфікованих даних реєстрів отримувачів соціальної допомоги, методи об’єднання даних опитувань та реєстрів. Спеціально розроблено методологію моніторингу результативності та ефективності інструментів активізації. При аналізі даних використано стандартні статистичні методи аналізу та синтезу, графічні й табличні методи.
Результати. Визначено передумови формування політики активізації, узагальнено досвід її реалізації. На основі оцінки складу та психологічних настанов отримувачів соціальної допомоги, результатів попередніх реформ доведено актуальність запровадження програм активізації в Україні. Визначено сутність програм сприяння зайнятості та активізації соціально вразливих верств населення. Здійснено оцінку проєкту за комплексом критеріїв, включаючи вплив на безробіття, бідність, бюджетні надходження, робочі місця. Сформовано рекомендації щодо запровадження програм активізації у практику.
Висновки. Пілотування інструментів активізації засвідчило високу ефективність останніх. Попри очевидні позитивні результати, виявлено ризики, які необхідно врахувати при запровадженні інструментів у практичну діяльність.
Ключові словаінвестиційна держава, ефективність соціальної підтримки, отримувачі соціальної допомоги, оцінювання програм, програми активізації, соціальна політика, сприяння зайнятості