Обґрунтовується нагальна необхідність відновлення кадрового потенціалу української науки. На основі розробленого авторами методу прогнозування еволюції кадрового потенціалу науки, що базується на врахуванні взаємозв’язку і взаємообумовленості сусідніх вікових груп науковців, розраховано можливі варіанти його відновлення в Україні протягом двох десятиліть. Показано, що при відсутності кардинальних змін у ставленні до науки з боку держави та при збереженні тенденцій останніх років, до 2035 року чисельність дослідників у країні зменшиться в 4,5 рази порівняно з 2015 роком. Водночас, навіть у випадку, якщо істотне збільшення заробітної плати та умов праці науковців призведе до збільшення притоку молоді в науку на 25 % протягом кожних 5 років і не буде допускатися того, щоб більше 1 % дослідників старших 30 років щороку залишали наукові колективи, істотно збільшити кадровий потенціал української науки не вдасться – в кращому випадку, відбудеться його стабілізація. Недостатнім виявляється і варіант політики, який мотивує збільшення приходу молоді на 40 %. Тільки реалізація політики, яка забезпечить подвоєння поповнення молодого покоління науковців кожні 5 років, може дати можливість довести число дослідників у 2035 році до рівня, близького тому, який був на початку 90-х років, і, тим самим, наблизитись до такого їх співвідношення на 1 млн. населення, яка є сьогодні в країнах ЄС. Причому розпочинати реалізацію такої політики слід негайно: якщо ж відкласти цей процес до 2020 року, то й такий форсований темп нарощування приходу молоді в науку не дозволить і за 20 років досягти тієї кількості дослідників, яку мала Україна навіть у не надто благополучному 2010 році.

1. Ричард Флорида. Креативный класс. Люди, которые меняют будущее. Москва:Издат. дом «Классика ХХІ», 2007. 421 с.
2. Доклад ЮНЕСКО по науке: на пути к 2030 году. URL: unesdoc.unesco.org/images/0023/002354/235407r/pdf (дата звернення: 02.03.2017).
3. Попович О.С., Костриця О.П. Вікова структура наукових кадрів як фактор життєздатності наукової системи України. Nauka innov. 2016, 12(2):5-11

4. Попович О.С., Костриця О.П. Прогнозні оцінки еволюції вікової структури і чисельності дослідників в Україні на найближче десятиріччя. Наука та наукознавство. 2017. № 1: 48-59.
5. База даних населення України. Коефіцієнти смертності за статтю та віковими групами (0,1). URL:http://database.ukrcensus.gov.ua/Mult/Dialog/varval.asp?ma=000_0309&path... (дата звернення: 02.03.2017).
6. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник Держкомстату України. К., 2011–2015 рр.
7. Малицкий Б.А. Принцип фазового развития деятельности ученого и его применение в организации труда научной молодежи. Тез. докл. ІІ Респ. конф. молодых ученых-медиков УССР. Львов, 1979.
8. Малицкий Б.А. Формирование возрастной структуры научных кадров на основе метода фазового баланса. Киев: Изд. Института кибернетики АН УССР, 1979. 28 с.
9. Добров Г.М., Тонкаль В.Е., Савельев А.А., Малицкий Б.А., Авсенев Е.В., Бабаева Л.В., Белая А.А., Богаев А.А., Гонтарь В.М., Гунья П., Добров М.Г., Кавуненко Л.Ф., Карпов В.И., Карцев В.П., Клочко Ю.А., Колчанов В.Л., Коренной А.А., Молдованов М.И., Мусиенко В.Б., Орел В.М., Попова Л.М., Скофенко А.В., Храмов Ю.А., Чекмарев А.А. Научно-технический потенциал: структура, динамика, эффективность. Киев: Наук. думка, 1988. 347 с.
10. Маліцький Б.А. Прикладне наукознавство. Київ: Фенікс, 2007. 464 с.